Блог. Автор elen0077
БЛОГ ВЕДЕТ
Це така спокуса піти простим шляхом, знаєш. Мало хто втримається. Та, майже, ніхто. Піти простим шляхом, адже вгору так важко, душевна робота, робота внутрішня – це так обтяжує, а відпустити усе – й гайда униз, легко й приємно. Коли тобі на твоєму роздоріжжі стає… далее…
Спершу маєш тримати за руку себе сама – і лиш це по-справжньому важитиме. Все інше зрештою швидкоплинне. Підтримка й захоплення від людини – то сьогодні, чи будеш так упевнена у цьому завтра? Звісно що ні. Люди – то є вічне перетікання, вічна переміна.… далее…
Певно, одне з найважчих для нас усіх то є навчитися приймати й сприймати нас, таких, якими ми є на дану хвилину. Приймати – й простягувати долонь. Собі – худим й повним, успішним й не дуже, кмітливим й « пригальмованим» . Всяким. Прийняти у собі все це… далее…
Люди гарно пізнаються в радощах. Ще краще – у складнощах. Ситуації, коли потребуєш підтримки – завжди були і є найкращим лакмусовим папірцем. Вони позбавляють ілюзій та проливають кришталево-чисте світло на людину, яку ти знав. Як ти вчиниш, знаючи ( здогадуючись чи… далее…
Єдине, у чому ти можеш виграти у цьому житті – то є лиш те, яким ти лишишся упам’ яті та думках інших. Добрими будуть ці думки чи лихими. Що ти привнесеш у чиєсь життя – радощі чи тугу, зради чи надію. Ти думаєш мати вигоду у вигляді, наприклад, грошей? Але… далее…
Трохи сірої фарби, розчиненої у білому, зовсім трохи – ніби пошкодував. Хтось. Крапля сірого у молоці – і постає небо. Неосяжне. Когось, в кого забракло сірої фарби. Чи просто скнара. А небо висить. Як і завше. Так, у цьому світі є речі, які хай не на завше-завше, та… далее…
Усе починається із бажання, се так. За баженням слідує намір, а за наміром дія. Отакий ланцюжок. От тільки бажання це далеко ще не намір, а намір це не дія. Між бажанням і наміром, наміром й дією – відстань, між бажанням і дією прірва. Її можна подолати, так. Та все ж… далее…
В жизни так много мелочей, за который мы отчего-то цепляемся, упуская из виду что-то более важное. Более важные вещи. Воздух. Способность дышать, способность видеть и чувствовать. Стакан с водой на твоем столе. Яблоко, апельсин. Те, кто тебе близки, рядом. Солнечный свет.… далее…
Слабость, знаешь, она во многом. Она в зависти. В желании быть выше другого. В нетерпимости к тем, кто сильнее тебя, чище тебя. Мы становимся слабыми, когда отказываемся от себя самих, себя уникальных, и примеряем платье с чужого плеча. Мы слабы в чужих масках. Но когда мы их… далее…
Не отказывайся от своей внутренней свободы, никогда. В сети стереотипов попасть всегда успеешь. А хорошо - хорошо то есть так, как подсказывает тебе твоя свободная душа. Еще свободная. Окруженная со всех сторон носителями стереотипов и " доброжелателями" - и все же -… далее…
Коли сум зігріває ніжніше за сонце – да просто тоді, коли у ньому те, що тобі дороге, або було дороге, дійсно коштовне, дійсно важливе. Бо зігріває і дарує тебе тобі лиш те, що зіткане із твоєї ж душі, твоєї щирости, митей зі скарбниці твоєї вічності – де ти назавжди… далее…
Колись настане день - і ти станеш ретельніше добирати слова, ставитись до них уважніше. З усього мотлоху й не мотлоху, усього, що є – ти обиратимеш лиш ті, що є найголовнішими. Бо якщо вже отримуєш змогу казати, бо якщо вже відкривається віконечко у світ, - світ, у якому… далее…
Прийняття реальності. Важка тема, шикарна тема. Це не примирення з усім, що є, покірне прийняття – і за течією, мляво, схиливши голову, попрощавшись із фантазіями. Це щось на кшталт міксу. . . із прийняття ситуації такої, якою вона є на дану мить, і створення того, що ти… далее…